Сьогодні Рожищенська громада навколішки, віддаючи останню шану, зустрічала загиблого Героя Віктора Олександровича Красноперу з Рудні.
Через понад півтора року невідомості він повернувся на малу батьківщину.
Війна... Скільки ще страждань та смертей рідних принесе вона українському народові?! Скільки батьків передчасно посивіють, зустрічаючи дітей у домовинах? Скільки жінок не дочекаються своїх коханих, ставши молодим вдовами, скільки дітей залишаться без батьківської опіки?!
Довгий час родина безвісти зниклого воїна Віктора Краснопери жила надією. Надією на добру звістку, на зустріч. Сьогодні вони зустрічають свого Героя, та повертається він "на щиті". І ніякими словами не виказати їхнього болю...
На громадську панахиду біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України зійшлися родичі загиблого захисника України, друзі, односельці, представники місцевої влади і просто небайдужі рожищани, які усвідомлюють, яку високу ціну ми платимо за кожен новий світанок, за можливість жити на рідній землі. І ця ціна вимірюється тисячами втрачених життів українських патріотів, таких як Віктор Краснопера.
Захищати рідну землю, батьків, дружину та маленьку донечку Віктор Краснопера пішов у вересні 2022-го. Не маючи досвіду строкової служби, був відправлений на навчання за кордон. Згодом з побратимами стримували ворога на Донеччині. З 5 червня 2023 року Герой вважався зниклим безвісти.
Біля вкритої синьо-жовтим стягом домовини - невтішна у горі родина. Сум, ридання, дитячі сльози. А весняне сонце своїм промінням пестить донечку Героя, ніби це ніжні і водночас сильні татові руки востаннє прагнуть обійняти та заспокоїти.
Віктор Краснопера став Героєм Небесного війська у двадцять дев'ять, маючи ще стільки планів та сподівань на життя. Та війна і росія не дозволили їм здійснитися.
Очільник громади Вячеслав Поліщук висловив слова підтримки родині Героя і закликав кожного свідомого мешканця громади гідно провести загиблого в останню дорогу, адже він захищав кожного з нас.
Після поминальної панахиди траурна процесія попрямувала до рідної оселі Героя у селі Рудня. Тут востаннє з загиблим захисником Віктором Красноперою прощалися друзі і сусіди, з ким ріс, товаришував і працював у мирний час.
Велелюдною процесією провадили Воїна до сільського храму Архістратига Михаїла, де відбулася спільна молитва за душу невинно вбитого Героя.
Поховали загиблого Віктора Красноперу з усіма військовими почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України на кладовищі рідного села.
Низько схиляємо голови перед мужністю і жертовністю нашого земляка Віктора Краснопери, котрий став частинкою української історії, української свободи та гідності.
Слава Україні! Вічна слава нашим Героям!